| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Основа формування облікових політик
Облікові політики - конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб'єктом господарювання при складанні та поданні скороченої проміжної фінансової звітності. МСФЗ наводить облікові політики, які, за висновком РМСБО, дають змогу скласти таку скорочену проміжну фінансову звітність, яка міститиме доречну та достовірну інформацію про операції, інші події та умови, до яких вони застосовуються. Такі політики не слід застосовувати, якщо вплив їх застосування є несуттєвим.
Облікова політика Товариства розроблена та затверджена керівництвом Товариства відповідно до вимог МСБО 8 "Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки" та інших чинних МСФЗ.
Методи подання інформації у фінансових звітах
Перелік та назви форм скороченої проміжної фінансової звітності Товариства відповідають вимогам, встановленим МСБО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".
Згідно МСБО 1 Звіт про сукупний дохід передбачає подання витрат, визнаних у прибутку або збитку, за класифікацією, основаною на методі "функції витрат" або "собівартості реалізації", згідно з яким витрати класифікують відповідно до їх функцій як частини собівартості чи, наприклад, витрат на збут або адміністративну діяльність.
Представлення грошових потоків від операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи надходжень грошових коштів чи виплат грошових коштів. Інформація про основні види грошових надходжень та грошових виплат формується на підставі облікових записів Товариства.
Інформація в примітках, яка показує деталізацію статей скороченої проміжної фінансової звітності, може включати рекласифікації, що пов'язані зі зміною форми представлення минулого року. Дані рекласифікації стосуються змін лише в рамках однієї статті. Зміни сум статей скороченої проміжної фінансової звітності описуються додатково. |
| Опис облікової політики щодо умовних зобов'язань та умовних активів |
Товариство не визнає умовні зобов'язання в звіті про фінансовий стан Товариства. Інформація про умовне зобов'язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою. Товариство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигід є ймовірним. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Виплати працівникам
Товариство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Товариство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відсутність як забезпечення відпусток - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних.
Пенсійні зобов'язання
Відповідно до українського законодавства, Товариство утримує внески із заробітної плати працівників до Пенсійного фонду. Поточні внески розраховуються як процентні відрахування із поточних нарахувань заробітної платні. Такі витрати відображаються у періоді, в якому були надані працівниками послуги, що надають їм право на одержання внесків, та зароблена відповідна заробітна платня. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу Товариства (за винятком зменшення капіталу в наслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Товариство класифікує фінансові активи як такі, що надалі оцінюються за амортизованою собівартістю, справедливою вартістю через інший сукупний дохід або справедливою вартістю через прибуток або збиток, на основі обох таких критеріїв:
а) бізнес-моделі суб'єкта господарювання з управління фінансовими активами; та
б) установленими договором характеристиками грошових потоків за фінансовим активом.
Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю в разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов:
а) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для одержання договірних грошових потоків; і
б) договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми.
Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід у разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов:
а) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом одержання договірних грошових потоків, так і шляхом продажу фінансових активів, і
б) договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми.
Основна сума - це справедлива вартість фінансового активу при первісному визнанні.
У Примітці 6 викладені важливі судження, використані Товариством при визнанні бізнес-моделей для своїх фінансових активів.
Проценти складаються з компенсації за часову вартість грошей, за кредитний ризик, пов'язаний із заборгованістю за основною сумою протягом певного періоду, а також за інші основні ризики кредитування та витрати, а також із маржі прибутку.
Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо він не оцінюється за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід. Однак, суб'єкт господарювання може на власний розсуд прийняти під час первісного визнання певних інвестицій в інструменти власного капіталу, які в іншому випадку оцінювалися б за справедливою вартістю через прибуток або збиток, безвідкличне рішення про відображення подальших змін справедливої вартості в іншому сукупному доході.
Визнання очікуваних кредитних збитків
Товариство визнає резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків за фінансовим активом, що оцінюється за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, для дебіторської заборгованості за орендою, за договірним активом або за зобов'язанням із кредитування, і за договором фінансової гарантії, до якого застосовуються вимоги щодо зменшення корисності.
Товариство застосовує вимоги щодо зменшення корисності для визнання та оцінки резерву під збитки за фінансовими активами, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід згідно з пунктом 4.1.2А МСФЗ 9. Проте резерв під збитки визнається в іншому сукупному доході й не зменшує балансової вартості фінансового активу, зазначеної у звіті про фінансовий стан.
Товариство оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання.
Мета встановлення вимог щодо зменшення корисності полягає у визнанні очікуваних кредитних збитків за весь строк дії за всіма фінансовими інструментами, за якими відбулося значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання (незалежно від того, чи він оцінюється на індивідуальній, чи на груповій основі) з урахуванням усієї обґрунтовано необхідної та підтверджуваної інформації, включаючи прогнозну інформацію.
Якщо станом на звітну дату кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, то Товариство оцінює резерв під збитки за таким фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює 12-місячним очікуваним кредитним збиткам.
У випадку зобов'язань із кредитування та договорів фінансової гарантії дата, з якої Товариство стає стороною безвідкличного зобов'язання, вважається датою первісного визнання в цілях застосування вимог щодо зменшення корисності.
Якщо Товариство оцінило у попередньому звітному періоді резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, але станом на поточну звітну дату з'ясувало, що критерії більше не виконуються, то Товариство оцінює резерв під збитки в розмірі, що дорівнює 12-місячним очікуваним кредитним збиткам станом на поточну звітну дату.
Товариство визнає суму очікуваних кредитних збитків (або здійснює відновлення корисності), що є необхідною для коригування резерву під збитки станом на звітну дату, до суми, яка має бути визнана згідно з МСФЗ 9, як прибуток або збиток від зменшення корисності в прибутку або збитку.
Товариство завжди оцінює резерв під збитки в розмірі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії, для:
а) торговельної дебіторської заборгованості або договірних активів, що є наслідком операцій у межах сфери застосування МСФЗ 15, і при цьому:
i) не містять значного компоненту фінансування згідно з МСФЗ 15 (або якщо суб'єкт господарювання застосовує практичний прийом згідно з пунктом 63 МСФЗ 15); або
ii) містять значний компонент фінансування згідно з МСФЗ 15, якщо суб'єкт господарювання зробив у своїй обліковій політиці вибір на користь оцінки резерву під збитки у розмірі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії. Така облікова політика застосовується до всієї торговельної дебіторської заборгованості або всіх договірних активів такого роду.
Товариство оцінює очікувані кредитні збитки за фінансовим інструментом у спосіб, що відображає:
а) об'єктивну та зважену за ймовірністю суму, визначену шляхом оцінки певного діапазону можливих результатів;
б) часову вартість грошей;
в) обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію про минулі події, поточні умови та прогнози майбутніх економічних умов, що може бути одержана без надмірних витрат або зусиль станом на звітну дату.
Визнання фінансових активів припиняється, якщо термін договірних прав на грошові потоки від фінансових активів закінчується, або Товариство передає всі істотні ризики і вигоди від володіння активами.
Грошові кошти та їх еквіваленти
Грошові кошти та їх еквіваленти складаються з інших короткострокових високоліквідних інвестицій з первісним строком не більше трьох місяців. Грошові кошти та їх еквіваленти відображаються за амортизованою вартістю, оскільки (i) вони утримуються для отримання передбачених договором грошових потоків і ці грошові потоки являють собою виключно виплати основної суми боргу та процентів та (ii) вони не віднесені у категорію оцінки за справедливою вартістю через прибуток чи збиток.
Дебіторська заборгованість за основною діяльністю та інша дебіторська заборгованість
Дебіторська заборгованість за основною діяльністю та інша дебіторська заборгованість спочатку визнаються за справедливою вартістю, а в подальшому обліковуються за амортизованою вартістю із використанням методу ефективної процентної ставки. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Товариство здійснює облік фінансових активів згідно положень МСБО 9 "Фінансові інструменти".
Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі коли і тільки коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку.
Товариство визнає такі категорії фінансових інструментів:
- фінансові активи як такі, що надалі оцінюються за амортизованою собівартістю;
- фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою вартістю.
За винятком торговельної дебіторської заборгованості в межах пункту 5.1.3 МСБО 9 (при первісному визнанні Товариство оцінює торгівельну дебіторську заборгованість за ціною операції, якщо вона не містить значного компоненту фінансування згідно з МСФЗ 15), Товариство під час первісного визнання оцінює фінансовий актив або фінансове зобов'язання за його справедливою вартістю плюс або мінус (у випадку фінансового активу або фінансового зобов'язання, що не оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток) витрати на операцію, що можуть бути безпосередньо віднесені на придбання або випуск фінансового активу або фінансового зобов'язання.
Якщо справедлива вартість фінансового активу або фінансового зобов`язання при первісному визнанні відрізняється від ціни операції, то, якщо така справедлива вартість підтверджується ціною котирування на активному ринку на ідентичний актив (тобто вхідними даними 1-го рівня) або базується на техніці оцінки, при якій використовуються тільки дані спостережних ринків, Товариство визнає різницю між справедливою вартістю при первісному визнанні та ціною операції як прибуток або збиток. До витрат на операцію Товариство не включає витрати пов'язані із розрахунково касовим обслуговуванням. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Фінансові зобов’язання
Всі фінансові зобов'язання первісно визнаються за справедливою вартістю з урахуванням безпосередньо пов'язаних операційних витрат, у випадку кредитів та позик.
Фінансові зобов'язання Товариства включають торгову та іншу кредиторську заборгованість.
Подальша оцінка фінансових зобов'язань здійснюється за амортизованою собівартістю.
Товариство виключає фінансове зобов'язання (або частину фінансового зобов'язання) зі свого звіту про фінансовий стан тоді й лише тоді, коли воно погашається: тобто тоді, коли зобов'язання, передбачене договором, виконано або анульовано, або коли сплив термін його виконання.
Зобов'язання
Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак:
Товариство сподівається погасити зобов'язання або зобов'язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду;
Товариство не має безумовного права відстрочити погашення зобов'язання протягом щонайменше дванадцяти місяців після звітного періоду.
Поточні зобов'язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов'язань. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Операції, деноміновані у іноземних валютах, спочатку перераховуються в українську гривню за курсом обміну валют Національного банку України, що діє на дату проведення операції. Монетарні активи й зобов'язання, деноміновані в іноземних валютах, перераховуються в українську гривню за курсом обміну валют Національного банку України на дату балансу. Курсові різниці, отримані в результаті такого перерахунку, визнаються у Звіті про сукупні доходи на нетто-основі.
Немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю в іноземній валюті, перераховуються за курсом обміну валют Національного банку України, що діяв на дату здійснення операції. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Функціональна валюта та валюта подання даної скороченої проміжної фінансової звітності Товариства - українська гривня. Суми виражені в тисячах гривень, якщо не зазначено інше. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Податок на прибуток за звітний період складається з поточного податку на прибуток підприємств та відстроченого податку на прибуток. Поточний податок на прибуток та відстрочений податок на прибуток відображаються як витрати або доходи, крім випадків, коли податок на прибуток, нарахований в результаті господарських операцій, відображається безпосередньо у власному капіталі.
Відстрочений податок на прибуток відображає чистий вплив на оподаткування тимчасових різниць між балансовою вартістю активів та зобов'язань, що використовується для цілей підготовки скороченої проміжної фінансової звітності, та сум, що використовуються для цілей розрахунку податку на прибуток.
Відстрочені податкові активи та зобов'язання оцінюються із застосуванням ставок оподаткування, що, як очікується, будуть застосовані до оподатковуваного прибутку у звітні періоди, в які ці тимчасові різниці, як очікується, будуть відшкодовані або погашені. Оцінка відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов'язань відображає податкові наслідки, які матимуть місце залежно від способу, в який підприємство очікує відшкодувати балансову вартість активу або погасити зобов'язання на звітну дату.
Відстрочені податкові активи визнаються, якщо існує ймовірність отримання у майбутньому оподатковуваного прибутку, по відношенню до якого можуть бути використані відстрочені податкові активи. Товариство переглядає невизнані відстрочені податкові активи та балансову вартість відстрочених податкових активів на кожну звітну дату. Товариство визнає раніше невизнані відстрочені податкові активи, якщо існує ймовірність того, що отриманий у майбутньому оподатковуваний прибуток дозволить відшкодувати відстрочений податковий актив. Товариство зменшує балансову вартість відстроченого податкового активу, якщо отримання оподатковуваного прибутку, достатнього для відшкодування відстроченого податкового активу, більше не є ймовірним.
Згідно Закону України від 10 жовтня 2024 року №4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану", з 1 січня 2025 року базова (основна) ставка податку фінансової установи (крім страховика) становить 25%. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів та гудвілу |
Товариство визнає нематеріальними активами немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані окремо від Товариства і використовуються Товариством протягом періоду більше 1 року (операційного циклу, якщо останній триває більше 1 року).
Товариство приймає на баланс нематеріальні активи за собівартістю, яка включає в себе вартість придбання і витрати пов'язані з доведенням нематеріальних активів до експлуатації.
Подальші витрати на нематеріальний актив збільшують собівартість нематеріального активу, якщо:
- існує ймовірність того, що ці витрати призведуть до генерування активом майбутніх економічних вигід, які перевищать його початковий оцінений рівень ефективності;
- ці витрати можна достовірно оцінити та віднести до відповідного активу.
Подальші витрати на нематеріальний актив необхідні для підтримки спочатку оціненої ефективності активу визнаються витратами періоду.
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисної експлуатації не підлягають амортизації. Згідно з МСБО 36, Товариство перевіряє зменшення корисності таких нематеріальних активів щорічно, кожного разу, коли є ознака можливого зменшення корисності нематеріального активу.
Амортизація здійснюється прямолінійним методом та ґрунтується на індивідуально встановлених строках корисного використання для кожного об'єкту нематеріальних активів, але не більше 10 років. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Оренду класифікують на дату початку орендних відносин і надалі переглядають лише у разі модифікації договору оренди. Зміни в оціночних судженнях (наприклад, зміни у оцінці строку економічного використання чи ліквідаційної вартості базового активу) або зміни в обставинах (наприклад, невиконання орендарем своїх зобов'язань) не спричиняють необхідності переглядати класифікацію оренди.
Оренду класифікують як фінансову, якщо вона передбачає передавання майже усіх ризиків і вигід, пов'язаних із володінням базовим активом.
Оренду класифікують як операційну, якщо вона не передбачає передавання майже усіх ризиків і вигід, пов'язаних із володінням базовим активом.
Після укладання договору здійснюється його оцінка - чи має договір ознаки оренди згідно до МСФЗ 16. Договір загалом чи його окремі компоненти є договором оренди, якщо за цим договором передається право контролювати використання ідентифікованого активу упродовж визначеного періоду в обмін на відшкодування .
Товариство визнає та обліковує договір оренди як орендар, якщо виконуються усі три ключові положення:
- базовий актив є ідентифікованим
- товариство отримує економічні вигоди від використання базового активу
- товариство визначає спосіб використання
Товариство не визнає актив у формі права користування та зобов'язання з оренди у випадку короткострокової оренди (менше 12 місяців) та за умови що договір не буде пролонговано. Витрати за такими договорами визнаються в прибутках і збитках в момент нарахування даних витрат.
Товариство може не визнавати орендою договори у розумінні МСФЗ 16, у яких базовий актив має низьку вартість. Критерій для низької вартості активу затверджується окремим Наказом. Для цілей даного аналізу Товариство розглядає вартість нового подібного активу, а не активу в його теперішньому стані.
Якщо Товариство передає актив у суборенду або очікується, що зробить це, головний договір оренди не вважають орендою активу із низькою вартістю.
Якщо Товариство приймає рішення про невизнання активу у формі права користування та зобов'язання з оренди із-за його низької вартості, орендні платежі за такою орендою визнають як витрати поточного періоду.
На дату початку оренди зобов'язання з оренди оцінюють як теперішню (дисконтовану) вартість майбутніх орендних платежів, які ще не здійснено на цю дату.
Орендні платежі дисконтують із використанням процентної ставки, процентна ставка може бути визначена договором оренди. Якщо процентна ставка не визначена у договорі оренди, використовують ставку залучення додаткових позичкових коштів товариством (Вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України - дані НБУ). Товариство визначає дану ставку на дату початку орендних відносин як ставку, під яку може взяти кредит на аналогічний строк і з аналогічним забезпеченням, щоб придбати актив, що має вартість, аналогічну тій вартості, яку має актив в формі права користування в аналогічних економічних умовах.
Витрати на ремонти орендованих основних засобів
Товариство визнає витрати на ремонти орендованих основних засобів, якщо умовами договору оренди такі витрати здійснюються за рахунок орендаря.
Товариство здійснює капіталізацію витрат на ремонт орендованих основних засобів у випадку, якщо відбувається подія, зазначена у п. а) або одночасно події зазначені і в п. а) і в п. б):
а) собівартість об'єкта можна достовірно оцінити;
б) існує ймовірність збільшення майбутніх економічних вигід від використання такого об'єкту основних засобів.
Визнання витрат на ремонт орендованих основних засобів як об'єкта основних засобів здійснюється на підставі рішення керівника Товариства.
Витрати на капіталізацію ремонтів орендованих основних засобів підлягають амортизації. Товариство використовує прямолінійний метод нарахування амортизації витрат на капіталізацію ремонтів основних засобів.
Товариство починає амортизацію капіталізованих витрат на ремонти орендованих основних засобів у періоді, в якому орендований об'єкт основних засобів Товариство визнало придатним для використання у господарській діяльності, та припиняє амортизацію в момент припинення договору оренди.
Капіталізовані витрати на ремонт орендованих основних засобів Товариство відносить до групи 9.
Термін корисного використання для капіталізованих витрат на ремонти орендованих основних засобів встановлюється відповідно строків амортизації, встановлених для групи 9 класифікації основних засобів, що застосовує Товариство.
Після припинення договору оренди основних засобів Товариство виключає зі складу активів капіталізовані витрати.
В разі припинення договору оренди до закінчення строку корисного використання, встановленого до об'єкту основних засобів, визнаного Товариством в результаті капіталізації витрат на ремонт орендованих основних засобів, частина собівартості, що залишилась незамортизованою на дату припинення договору оренди визнається Товариством витратами періоду. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Об'єкти основних засобів, після первісного визнання активом, обліковуються та відображаються у фінансовій звітності, за собівартістю мінус:
- накопичена амортизація;
- накопичені збитки від зменшення корисності.
Амортизація по основних засобах нараховується за прямолінійним методом протягом передбачуваного строку їх корисного використання від двох до двадцяти років і відображається у складі прибутку та збитку. Амортизація основного засобу нараховується з дати, коли він стає придатним для використання, тобто коли від доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом (по МСБО 16).
Терміни корисного використання можуть бути змінені у момент визнання матеріальних активів об'єктами основних засобів у сторону збільшення на підставі рішення постійно діючої комісії, якщо Товариство передбачає отримання економічних вигід від використання таких об'єктів у строки, що перевищують мінімально встановлені у цьому пункті.
Знецінення основних засобів
На кожну звітну дату, Товариство переглядає балансову вартість своїх основних засобів для виявлення ознак знецінення з дотриманням наступних процедур:
- проводиться перегляд технічного стану об`єктів з метою виявлення факторів знецінення;
- якщо існують показники будь-якого знецінення, сума очікуваного відновлення таких активів розраховується для визначення розміру збитків від знецінення, якщо такі є. У разі неможливості визначення розміру збитків від знецінення окремого активу Товариство визначає суму визначеного знецінення генеруючої одиниці, до якої належить актив.
Сума очікуваного відшкодування вища з двох оцінок: чиста ціна продажу та цінність використання активу. При розрахунку вартості активу при використанні, очікувані майбутні грошові потоки дисконтуються до їх поточної вартості з використанням ставки дисконтування до оподаткування, яка відображає поточні оцінки ринку тимчасової вартості грошей і ризики, пов'язані з активами.
Якщо, відповідно до оцінок, кількість очікуваного відшкодування активів (або генеруючої одиниці) менша, ніж його балансова вартість, балансова вартість активу (або генеруючої одиниці) зменшується до суми очікуваного відшкодування. Збитки від знецінення визнаються як витрати безпосередньо у звіті про сукупний дохід. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнаються, якщо Товариство має існуюче зобов'язання, що виникло в результаті минулих подій, погашення яких призведе до відтоку економічних вигід, і які можна оцінити в грошовому вираженні з достатнім ступенем надійності. Забезпечення оцінюються виходячи з кращої оцінки керівництвом витрат, необхідних для врегулювання існуючих зобов'язань на звітну дату. Товариство створює забезпечення під очікувані кредитні збитки та під невикористані відпустки. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Доходи визнаються, якщо існує висока вірогідність того, що Товариство отримає економічні вигоди, та доходи можуть бути достовірно визначені. Для визнання доходів у фінансовій звітності необхідне дотримання наступних критеріїв:
За борговими фінансовими інструментами, процентні доходи чи витрати визнаються за ефективною ставкою відсотка, що є ставкою, яка точно дисконтує очікувані майбутні виплати та надходження протягом очікуваного строку існування фінансового інструмента чи більш короткого періоду, де це доречно, до валової балансової вартості фінансового активу чи амортизованої вартості фінансового зобов`язання.
При розрахунку ефективної ставки відсотка враховуються всі договірні умови за фінансовим інструментом та всі винагороди та ( або) додаткові витрати, які безпосередньо пов`язані з фінансовим інструментом та є невід`ємною частиною ефективної ставки відсотка.
При розрахунку ефективної ставки відсотка з врахуванням кредитного ризику враховуються всі договірні умови за фінансовим інструментом та всі винагороди та (або) додаткові витрати, які безпосередньо пов`язані з фінансовим інструментом та є невід`ємною частиною ефективної ставки відсотка, та очікувані кредитні збитки. Ефективна ставка відсотка, скоригована з використанням кредитного ризику, застосовуються для визнання процентних доходів за первісно знеціненими фінансовими активами.
Договори з надання фінансових послуг
Відносини з надання фінансових послуг з приводу фінансового кредиту між Товариством та Клієнтами визначаються на договірних засадах, шляхом укладання договорів про надання фінансових кредитів, які мають містити визначені законодавством умови, обов'язкові для такого виду договорів.
Розмір процентів та порядок їх сплати за договором фінансового кредиту визначаються в залежності від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування фінансовим кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Надання послуги фінансової поруки здійснюється шляхом укладення Договору поруки між Товариством та клієнтом. Договір укладається тільки в письмовій формі та визначає взаємні зобов'язання та відповідальність Товариства і Клієнта. |
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
Товариство не є платником податку на додану вартість. |
| Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Для цілей цієї скороченої проміжної фінансової звітності відповідно до МСФЗ, Компанії вважаються пов'язаними, якщо одна зі сторін має можливість контролювати або суттєво впливати на операційні та фінансові рішення іншої сторони, у відповідності до МСФЗ 24 "Розкриття інформації про пов'язані сторони". При розгляді будь-яких відносин, які можуть бути визначені як операції з пов'язаними сторонами, необхідно брати до уваги зміст операції, а не тільки їх юридичну форму. |